Історія виникнення домофона.

Першою згадкою аудіодомофона можна вважати відому казку "Алі-Баба і сорок розбійників". Всі ми пам пам'ятаємо, як чарівна двері в скелі, за якою ховалася печери зі скарбами, відкривалася за допомогою простих слів "Симсим, відкрий двері". Для тих часів це було просто диво! І лише тепер нам зрозуміло, що ця система захисту абсолютно не досконала ― вона допускає до скарбів всіх, хто знає слова-заклинання. Це і стало кінцем історії ― розбійники попрощалися зі своїми скарбами.

З того часу таємниця розробки домофонів, на жаль, була втрачена, і знову про неї згадали тільки в 50-ті роки ХХ століття в Скандинавії або в Штатах. З різноманітних джерел інформації: газет, книг і навіть у всесвітній павутині інтернету досить важко, а точніше практично нереально знайті точну історію іншого повернення домофона в наше життя. Згадаймо процес появи домофона в радянський час. Конструкція домофонів у Радянському союзі різко відрізнялася від Західних тенденцій і розробок. У наших перших домофони навіть і не був присутній натяк на «Вандалостійкі дозвіл».

Всім відомо, що конструкція вхідних дверей під'їздів до вісімдесятих років ХХ століття відповідала тільки одному і єдиному вимогу: це наявність тепла у приміщенні під'їзду. Найперші примітивні й недорогі пристрої під назвою «Система" Мосліфт "» стали з'єднання являтися в центральному регіоні, а точніше в Москві. Але затриматися на під'їздах московських будинків на довго цим пристроям не вдалося, хоча історія їх експлуатації залишила і збагатила адміністрацію міста безцінним досвідом. Дуже низька ціна так званого домофона була єдиною позитивною стороною цього пристрою. І, відповідно, майже відразу стало ясно, що причини, за якими має існувати домофон, діляться на дві основні складові ― це технологічну і психологічну.

  Психологічна складова. Що збільшується з кожним роком кількість мешканців у комуналках і квартирах ніяк не могла зрозуміти: чому код від замку, встановленого в рідному під'їзді, не можна говорити стороннім людям і тим більше писати його поруч з панеллю домофона або замку. Але, чесно говорячи, у всіх моделей механічних кодових замків і писати код поруч з ним необхідності просто не було, т. К. Часто натискаються кнопки замку окислювалися і затиралися дуже швидко, і тому підібрати поєднання з трьох кнопок не здатність становило проблем. Такі механічні замки вже давно стали рідкісним явищем у великих містах, альо в глибинках вони ще мають місце бути.

    Технологічна складова. Мешканці під'їздів стали все більше замислюватися про установку надійної захисної системи для їхніх будинків і замінювати механічні замки на нескладну систему ― аналогові домофони з симплексного зв'язку язком. Такі домофони не дозволяли гостю і мешканцеві квартири одночасно говорити один з одним, а, на жаль, тільки по черзі. Виробництвом цих домофонів займалися як вітчизняні, так і корейсько-китайські виробники. При цьому вітчизняні домофони добре реагували на наші погодні умови, а імпортні домофони підкуповували зручністю в експлуатації і красивим дизайном. Ось і зараз велика кількість запасних частин домофонів виробляються в країнах Південно-Східної Азії. У теж час на під'їзні двері стали встановлювати щілинні ключові пристрою, не прижилися на дверях під'їздів через низку причин. Ті моделі замків, де використовувалися резисторні ключі, не вижили через те, що замок можна було відкрити просто побризкавши в щілину замка рідиною. Технічно проблему вирішили, помінявши резисторні ключі на оптичні непрозорі смужки з набором отворів в окремих місцях. Альо технологічний прогрес на місці не стояв, і стали з'єднання являтися нові рішення, що дозволили вирішувати проблему підтримки порядку в під'їзді. Наприклад, з'єднання явилися нові цифрові технології, і першим виробником домофонів з цієї серії стала компанія Dallas Semiconductors. Вона в 1991 році розробила і налагодила випуск всім відомих ключів, які стали називати «таблеткою». Їх називали Touch Memory, і вже пізніше компанія запатентувала для свого ключа назва iButton. Всі ключі iButton по зовнішньому вигляду схожі на дискову батарейку, виготовлялися вони з нержавіючої сталі. Діаметр диска становив 17 мм, товщина 3,1 мм. Всередині диска знаходився кремнієвий чіп з 48-бітовим ідентифікаційним номером. Присвоєний номер ключа неможливо було змінити, а 48 розрядів достатня для того, щоб на кілька сотень років номери чіпів не повторювалися. Такий ключ був міцним і надійним: він не боявся води, бруду, масел, електромагнітних полів. Він працював навіть за температури до мінус 40 ° С. Єдиний недолік ключа ― відкриті контакти, і тому їх періодично треба було чистити.

Домофон, яким ми звикли користуватися сьогодні, це досить складний механізм, який включає в себе наступні пристрої: панель виклику, замок (електромагнітний або електромеханічний), доводчик, кабелі, абонентський комплект (трубки), ключі, супутні матеріали. Зараз встановлюються і найсучасніші домофони ― з можливістю безконтактного зчитування, які працюють з картками і брелоками Proximity. Можливість відкрити двері на відстані від домофона це важлива і іноді дуже потрібна функція, наприклад, коли Ви підходите до під'їзду свого будинку з важкими сумками в руках.

    А тепер згадаємо як з'єднання явився ― відеодомофон.

Найпершим згадкою про ВІДЕОДОМОФОНІВ стали фантастичні фільми. У 80-ті роки ми дивилися такі кінофільми і дивувалися, спостерігаючи за подіями на екрані, коли герой кінокартини перебуває вдома і раптом чує приємний дзвінок, підходить до дверей, а на стіні перед ним з'єднання являється монітор, на якому видно хто до нього прийшов. І далі за сюжетом саме бачення того, хто прийшов або намагався зайти до нього в будинок, давало можливість «підготуватися до зустрічі». А ті, що придумано, як правило, завжди втілюється в реальне життя. Вісь тепер ми маємо можливість користуватися відеодомофоном. І такий домофон ставши вже не розкішшю, а засобом необхідності. Найперший плюс такого домофону ― це можливість бачіті прийшов до Вас людини. Тому що залишився один вдома дитина або довірливі люди похилого віку відкриють двері тільки тій людині, яку вони знають.

     Відеодомофон включає у собі: панель виклику ― вона, як і у аудіодомофона, монтується зовні вхідних дверей, монітор ― він розташований всередині квартири у відповідному для мешканців місці, і одна або можливо кілька прихованих відеокамер, які встановлюються перед вхідними дверима і передаються на монітор картинку в квартиру.